9 серпня - день святого великомученика і цілителя Пантелеймона

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії, у сім'ї багатого язичника Євсторгія, і звався Пантолеоном. Мати ж його Еввула була християнкою і хотіла вихова­ти сина у християнській вірі, але померла, коли майбутній велико­мученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, юнак почав навчатися мистец­тва лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина.

Здібності Пантолеона стали відомими імператорові Максиміану (284 - 305), який захотів бачити юнака при своєму дворі.

Саме в той час у Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, які врятувалися піс­ля спалення 20000 християн у никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, коли той про­ходив поблизу їхнього пристановища. Якось пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав йому про християнську віру. Піс­ля цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка і ще не встигла відповзти. Пан­толеон став молитися Господеві Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення отруйної змії. Він твердо вирішив, що, якщо його молитву буде почуто, стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка на очах у Пантолеона розірвалась на шматки.

Після цього дива Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон (у перекладі - всемилостивий). Розмо­вами з батьком Пантелеймон підготував і його до прийняття свя­того хрещення. Коли Євсторгій побачив, як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то, не вагаючись, охрестився разом із про­зрілим. Невдовзі батько Пантелеймона помер, а цілитель усе своє життя присвятив хворим і вбогим, Він безкоштовно лікував усіх, хто до нього звертався, зцілював їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував християн, які перебували в ув'язненні, лі­кував їхні рани. Дуже швидко чутки про милостивого лікаря ши­рилися містом. Покинувши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього.

Через заздрощі лікарі донесли імператору, що Пантелеймон лікує ув'язнених християн. Імператор Максиміан умовляв ціли­теля спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але Панте­леймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив іменем Ісуса Христа розслабленого.

Роздратований Максиміан стратив зціленого, який прославляв Христа, а святого Пантелей­мона піддав жорстоким тортурам. Господь являвся святому і злііцнював його перед стражданнями.

Великомученика Панте­леймона повісили на дереві і рвали залізними кіпями, обпалюва­ли свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, а потім кинули в море з каменем на шиї. З усіх тортур великому­ченик виходив неушкодженим і зі сміливістю викривав імперато­ра.

У цей же час перед судом язичників постали пресвітери Єрмо­лай, Єрмип і Єрмократ. Усі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя, за що їм було відсічено голови.

За повелінням імператора, великомученика Пантелеймона ки­нули у клітку до диких звірів у цирку, але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, намагалися доторкнутися до руки свято­го. Глядачі підіймалися з місць і кричали: «Великий Бог христи­янський!».

Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймо­ну відтяти голову.

Святого привели на місце страти і прив'язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один із воїнів ударив його мечем, але меч став м'яким, як віск, і не поранив. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Не­бесного. Почувши голос із неба, воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовилися продовжувати страту, але велико­мученик Пантелеймон звелів виконати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його.

Коли мученику відтяли голову, із рани потекло молоко. Олив­кове дерево, до якого був прив'язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутнім при страті святого, увірували в Господа Ісуса Христа.

Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося у вогні неушкоджєним і було по­ховане християнами (305).

Слуги великомученика Пантелеймо­на - Лаврентій, Васса і Павіан - бачили його страту і чули голос із неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кончину великомученика Пантелеймона.

Святі його мощі часточками ро­зійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знахо­диться нині в Афонському монастирі, названому на честь святого.

МОЛИТВА

О преславний цілителю, великомучениче Пантелеймоне! Глянь милостивим оком на людей, що перед твоєю чесною іконою моляться щиро і просять від тебе помочі й заступництва. Донеси до Господа Бога нашого щирі наші молитви і вимоли гріхів наших прощення. Ми бо через беззаконня наші не сміємо очей підвести на висоту небесну, ані вознести глас молебний до неприступної слави Божої. Ти ж прийняв від Христа Спаса благодать недуги відганяти, пристрасті зцілювати. Тож просимо тебе, не відкинь нас, негідних, що приходимо до тебе і благаємо : будь нам утіхою в печалях, зціли прелюті недуги наші, виблагай у Бога всім нам те, що для спасіння потрібне, щоб, молитвами твоїми благодать і милість отримавши, прославляли ми всякого добра Скарбницю й дарів Подателя Бога, у Тройці Пресвятій Єдиного, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.